Numbers 35

¹На рівнинах Моаву при Йордані, напроти Єрихона, Господь сказав Мойсею:

²«Наказуй синам Ізраїлевим, щоб вони дали левітам міста для проживання з земель, які вони матимуть у спадщину, та пасовиська біля цих міст.

³Тоді левіти матимуть міста для проживання та пасовиська для своєї худоби та для усяких своїх тварин.

⁴Пасовиська біля міст, які ви дасте левітам, мають простиратися на тисячу ліктів від стіни міста навколо нього.

⁵За межами міста виміряйте дві тисячі ліктів на схід, дві тисячі на південь, дві тисячі на захід та дві тисячи на північ, а місто нехай буде посередині. Це буде їхнім пасовиськом для міст.

⁶З міст, які ви дасте левітам, шість міст мають бути містами-притулками, куди може втекти той, хто когось вбив. Крім того, дайте їм сорок два інші міста.

⁷Усього ж ви маєте дати левітам сорок вісім міст з їхніми пасовисками.

⁸Міста, які ви дасте левітам із землі, яку матимуть сини Ізраїлеві, мають бути розділені відповідно до спадщини кожного племені: від племені, що має багато, візьміть багато міст, а від племені, що має мало, візьміть мало.»

⁹Тоді Господь сказав Мойсею:

¹⁰«Скажи синам Ізраїлевим і промовляй до них: Коли ви перейдете Йордан до землі Ханаанської,

¹¹виберіть собі міста, котрі будуть вам містами-притулками, куди може втекти той, хто когось вбив випадково.

¹²Вони будуть вам притулком від помстивача крові, щоб той, хто звинувачується у вбивстві, не помер, поки не станет перед судом громади.

¹³Ці шість міст, які ви дасте, будуть для вас містами-притулками.

¹⁴Три міста дайте за цим боком Йордану та три міста в землі Ханаанській, їх мають бути міста-притулки.

¹⁵Ці шість міст будуть притулком для синів Ізраїлевих та для чужинців і переселенців, що живуть серед них, щоб там міг втекти кожний, хто вбив когось випадково.

¹⁶Якщо ж хто вдарить когось залізною річчю та той помре, то то вбивця; вбивцю мають придати смерті.

¹⁷І якщо хто в руці каменя та вдарить ним когось, і той помре, то то вбивця; вбивцю мають придати смерті.

¹⁸Або якщо хто в руці дерев'яної речі та вдарить ним когось, і той помре, то то вбивця; вбивцю мають придати смерті.

¹⁹Помстивач крові сам має придати смерті вбивцю; коли зустрінеться з вбивцею, помстивач крові має придати йому смерть.

²⁰А якщо хто з ненависти штовхне когось або кидне на нього щось навмисне, так що той помре,

²¹або з ворожнечі вдарить його рукою, так що він помре, то той, хто вдарив, мусить бути придатий смерті; то вбивця. Помстивач крові має придати смерті вбивцю, коли зустрінеться з ним.

²²А якщо хто без ворожнечи раптово штовхне когось або невмисно кидне на нього щось,

²³або без того, щоб його бачити, кидне на нього камінь, важкий настільки, щоб вбити, та той помре, а той не був йому ворогом і не мав наміру зробити йому зла,

²⁴то громада має судити між тим, хто вдарив, та помстивачем крові за цими статутами.

²⁵Громада має врятувати того, хто вбив, від руки помстивача крові та повернути його в місто-притулок, до якого він втік. Він повинен там залишитися до смерті верховного священика, якого помазали святим миром.

²⁶А якщо той, хто вбив, коли-небудь вийде за межі міста-притулку, до якого він втік,

²⁷і помстивач крові знайде його за межами міста-притулку та вб'є його, то помстивач крові не буде винуватим у вбивстві.

²⁸Той, хто вбив, мусить залишатися у місті-притулку до смерті верховного священика; тільки після смерті верховного священика він може повернутися на свою землю.

²⁹Це буде для вас постановою права на всі ваші поління, де б ви не жили.

³⁰Кожного, хто вбив людину, мають придати смерті як вбивцю за свідченням свідків; але ніхто не має бути прилучений до смерті за свідченням одного свідка.

³¹І не беріть викупу за душу вбивці, гідного смерті; він мусить бути придатий смерті.

³²І не беріть викупу за того, хто втік до міста-притулку, щоб він міг повернутися й жити на своїй землі до смерті священика.

³³І не забруднюйте землі, на якій ви живете; бо кров забруднює землю, і землю, на якій пролита кров, не можна очистити інакше, як пролиттям крові того, хто її пролив.

³⁴І не осквернюйте землю, на якій ви живете, а в якій я перебуваю; бо я, Господь, перебуваю серед синів Ізраїлевих.»