Zechariah 7

¹І сталося в четвертий рік царя Дарія, що слово Господнє прийшло до Захарії в четвертий день дев'ятого місяця, місяця Хіслєва.

²І послали Вефіль Шарецера та Регем-Мелеха та людей його, щоб умовити лице Господнє,

³і щоб говорити до священиків дому Господа Саваофа та до пророків, кажучи: «Чи мені плакати в п'ятому місяці, відлучаючи себе, як я робив оці багато років?»

⁴І прийшло до мене слово Господа Саваофа, кажучи:

⁵«Говори до всього народу землі та до священиків, кажучи: коли ви постилися та ридали в п'ятому і в сьомому місяці оці сімдесят років, невже ви постилися для мене, справді для мене?

⁶І коли ви їдите, і коли ви п'єте, невже не для себе їдите і для себе п'єте?

⁷Невже не це ті слова, які проголосив Господь через давніших пророків, коли Єрусалим був населений і в добробуті, і міста його навколо нього, і південна земля, і низовина були населені?»

⁸І прийшло до Захарії слово Господнє, кажучи:

⁹«Так говорив Господь Саваоф, кажучи: вершіть справедливий суд та виявляйте добро і милосердя кожен до брата свого.

¹⁰Не кривдіть вдови, ні сироти, ні чужинця, ні бідного; і щоб ніхто з вас не замишляв зла на брата свого в серці своєму.»

¹¹Але вони відмовилися слухати й обернули спину свою, та закрили вуха свої, щоб не слухати.

¹²Та й твердість на серці своєму вчинили, мов кремінь, щоб не чути закону та слів, які послав Господь Саваоф Духом своїм через давніших пророків; і велика гнівність прийшла від Господа Саваофа.

¹³І сталося, що як він кликав, а вони не хотіли слухати, так і вони кликатимуть, а я не слухатиму, — говорить Господь Саваоф;

¹⁴але розжену їх вихором між усі народи, яких вони не знали. І земля стала пустою після них, так що ніхто не ходив і не повертався; ибо зробили вони приємну землю пустою.»